Логіка тут насправді цікава. Ксиліт — це цукровий спирт, але бактерії ротової порожнини, які спричиняють карієс, не можуть його переробити так само, як звичайний цукор. Вони поглинають ксиліт, але не отримують з нього енергії — і поступово гинуть або втрачають здатність прикріплюватися до емалі. Це не просто теорія: є непогана доказова база, що регулярне використання ксиліту знижує кількість карієсогенних бактерій у слині. Ще один ефект — ксиліт стимулює слиновиділення, а слина сама по собі є природним захисним середовищем для емалі. Відчуття при використанні — паста зазвичай приємна на смак, злегка солодкувата без хімічного присмаку. Але ефект накопичувальний, за один день не оцінити.