Правда про бій у Бережанському лісі 1947 року

1947 року 23 січня в Жуківському лісі поблизу Бережанщині загинули четверо незламних учасників українського визвольного руху. У нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець і зв’язкова Центрального Проводу ОУН та Романа Шухевича Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Через надзвичайно високий рівень таємності відомості про Марію Римик тривалий час залишалися обмеженими. Вона належала до найвужчого кола довірених осіб Проводу та підтримувала зв’язок із керівництвом Служби безпеки ОУН, зокрема з Миколою Арсеничем і Григорієм Пришляком.

У виданні Центру досліджень визвольного руху «Штафетні лінії. Спогади» Володимир-Ігор Порендовський згадує, що під час його слідства у 1948 році чекісти залюбки показували йому знимку вбитої «Марусі», мовляв, «наші руки всюди досягнуть», що в системі координат МДБ було прямим визнанням її особливої ролі, ліквідація якої вважалася настільки вагомим досягненням, що мала служити доказом «вседосяжності» каральних органів.

Микола Арсенич мав заслужену репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме за його керівництва почалося створення та розбудова ефективної мережі територіальних органів СБ ОУН, а також відбулася системна розробка й удосконалення методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим механізмом виживання українського визвольного руху та залишалася боєздатною навіть за умов масштабних ворожих операцій. Мережа СБ мала чітку побудову, діяла практично незалежно від інших підпільних структур і здійснювала контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради Миколу Арсенича нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.